Коломия.ком.уа - соціальна мережа міста » Інформаційно-розважальний портал Коломиї

Коломия

Історія Коломийщини. Частина 1.

Місто Коломия розташоване на південному заході України на лівому березі річки Прут і належить до найдавніших галицьких поселень. Її стародавня історія, особливо літописна доба сягає у глибину тисячоліть. Археологи виявили на околицях сучасного міста пам`ятки, які підтверджують, що майже 6 тисяч років тому на цій місцевості жили племена відомої трипільської культури.

Місто Коломия розташоване на південному заході України на лівому березі річки Прут і належить до найдавніших галицьких поселень. Її стародавня історія, особливо літописна доба сягає у глибину тисячоліть. Археологи виявили на околицях сучасного міста пам`ятки, які підтверджують, що майже 6 тисяч років тому на цій місцевості жили племена відомої трипільської культури.
Перша літописна згадка про Коломию належить до 1241 року, хоча вік міста є значно більшим. Навіть розгадку походження назви міста шукають у глибині періоду індо-європейської єдності. Археологічні знахідки підтверджують, що Коломия починалася з військової фортеці, яка в середині дванадцятого століття була збудована на високому лівому березі річки Чорний Потік. Це був перший укріплений центр первісної Коломиї, який охороняв головний сухопутний шлях - Берладську дорогу, що вела з Європи через Галич на Нижній Дунай, де впиралася в тодішні кордони Галицької держави. Її західна частина й донині зберегла в місті свій колишній напрям і з давніх пір відома серед коломийців під назвою Стара дорога, а навпроти фортеці, як і в кожному давньоруському місті, був торговий майдан, що й сьогодні називається Старий ринок.

Але згодом у середині XIII століття, під час монголо-татарської навали, майже всі давньоруські міста перестали існувати. Тоді ж, у 1259 році, коли монгольський воєвода Бурундай зажадав від Данила Галицького зруйнувати всі галицькі укріплення, була спалена й Коломийська фортеця. Невдовзі новий укріплений центр виник поблизу теперішньої ратуші. Ця місцина в історичних джерелах мала назву Старий двір, а в документах за 1411, 14484 та 1517 роки про нього уже йдеться як про оборонний замок.

Але часи змінилися на гірші, усередині XIV століття галицькі землі захопила Польща і вже від того часу чужинці не покидали коломийських вулиць, вони стали господарями замку. На їхнє замовлення добиралися кольори першого міського герба (1395 рік). Переважно інтереси чужинців захищало надане місту в 1405 році Магдербурзьке право.
У той час у місті розвивалися ремесла, відкривалися цехи й майстерні, започатковувалися нові ремісничі професії: ткачі, сідлярі, золотарі, солодовники, олійники, пивовари. Місту були надані низку важливих привілеїв, зокрема право на торгівлю, на соляний склад, на власну вагу. Коломия славилася своєю торгівлею з найдавніших часів. Масове виробництво солі сприяло виникненню великої кількості торговців сіллю, яких називали "коломийцями". Магістрат одержав дозвіл відкрити кілька власних цехів і майстерень, а також збирати на потреби міста податки з кількох навколишніх сіл.

Покуття, рівно як і Коломия, знаходилося на границі із Польщею, Угорщиною та Волощиною і постійно було ареною не тільки міждержавних конфліктів і грабіжницьких нападів, але й об`єктом меркантильних стосунків. У 1411 році місто з усім Покуттям поляки продали на 25 років молдавському Господареві Олександрові з умовою, що він виступить на боці Польщі проти Угорщини. З тих міркувань, згодом, Коломийський замок кілька разів дарували молдавським воєводам.

15 вересня 1485 року у Коломиї було укладено міждержавну угоду між польським королем Казимиром IV Ягеллончиком і молдавським Господарем Стефаном III Великим.У 1490 році Коломийський замок не встояв перед 10-тисячною армією повстанського ватажка Івана Мухи. Але напади чужинців, що розпочалися на початку XVI століття та особливо почастішали у першій половині XVII століття, спричинили велику руїну. З 1498 року турки і волохи, зруйнувавши місто, підійшли аж до Польщі. Відтоді вони майже щороку, а то й кілька разів на рік спустошували Коломийщину. У 1502 і 1505 роках Коломию спалили, горіла вона й у 1513, 1520, 1531 й 1594 роках, але повністю, незважаючи на героїчний опір коломийців, місто було спалене в 1589 році, а населення або забране в ясир, або знищене. Тоді ж був зруйнований і Домініканський монастир, вибудований у 1413 році над самим Прутом на захід від теперішнього Студентського парку, а всі його мешканці були вирізані або повішані на хрестах монастирського цвинтаря. У 1612 році татари і волохи тричі нападали на Покуття, в 1618 - чотири рази, а в 1621 та 1624 роках - по два рази. Коломия тоді була тричі спалена й зруйнована! За повідомленням галицького історика Дениса Зубрицького Коломия в той період була зруйнована і горіла понад дев`яносто разів.



Спілкування

Розваги

Коломия online 2017

Розробка: Варнава Олександр & Seograph