Новини Коломиї: Відкриття 163 театрального сезону | Коломия.ком.уа - соціальна мережа міста » Інформаційно-розважальний портал Коломиї

Коломия

Новини Коломиї » Відкриття 163 театрального сезону
« Попередня сторінка  |  Результати 1-10 із 19  |  Наступна сторінка »
Розміщено 18:10 21.8.2010
Коломийському обласному академічному драматичному театру виповнюється 163 роки!
Весь світ театр, жінки у ньому, чоловіки – усі актори. – У.Шекспір
Засновником першого українського драматичного театру на Галичині був ІВАН ОЗАРКЕВИЧ.
8 червня 1848 року відбулась прем’єра першої вистави Коломийського театру «Дівка на виданню або На милування нема силування» за п’єсою І.Котляревського.
19 жовтня 1848 року – перші гастролі театральної трупи. Коломияни зіграли виставу «Дівка на виданню» перед делегатами конгресу української інтелігенції, що відбувався у м. Львові.
1864 рік – у Коломиї розвитком театральної справи займається відоме в Україні подружжя Івана та Іванни Біберовичів.
1920 – 1939 роки – на сцені Коломийського театру грають видатні майстри: Микола Бенуаль, Володимир Блавацький, Олекса Скалозуб, Дмитро Николишин.
1939 рік – приймається постанова уряду УРСР про відкриття державного театру в м. Коломия, яка у кінці 1939-го привернула до себе увагу талановитих людей краю.
Театр не припиняв своєї діяльності, навіть,в умовах воєнного лихоліття, в чому велика заслуга відомого театрального діяча Івана Когутяка.
23 грудня 1962 року опускаються завіси театру: радянська влада закриває його. Він втрачає статус державного, але творчу діяльність не припиняє, продовжуючи існування та роботу в статусі Народного.
З 1941 по 1962 рік – на сцені театру зіграла свої кращі ролі заслужена артистка України Оксана Затварська.
У 1944 році до театру приходить Василь Симчич, який зумів розкрити свої таланти і як блискучий артист, і як талановитий режисер. Його ролі у кінофільмах «Захар Беркут», «Білий птах з чорною ознакою», «Анничка», «Табір іде в небо» та інші, увійшли до золотого фонду українського кінематографа.
1989 рік – за вимогою коломийської громади та подвижницьких зусиль Дмитра Чиборака, було прийнято ухвалу відновлення державного театру в місті.

У становленні театру важливу роль відіграли кращі мистецькі сили Коломийщини: актори – Діна та Михайло Жолобайли, Юрій Тодорів, Ігор Салій, Людмила Євтушенко.
Театр неодноразово ставав лауреатом міжнародних театральних фестивалів: «Мельпомена Таврії», «Тернопільські театральні вечори», «Етно-діа-сфера».
У 2007 році Академія Мистецтв України на базі театру провела творчу акцію – молодіжний фестиваль «Мистецтво молодих». Коломияни були представлені виставою «Суєта» І.Карпенка-Карого.
10 квітня 2008 року Верховна рада України постановою
№262-VI «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2008 році» вирішила відзначати 160-річчя Коломийського театру на державному рівні!

163 театральний сезон був представлений новими п’єсами та побутовими змінами. Декілька запитань ми задали завідувачу літературною частиною Юзюку Ігору Юрієвичу:
- Дуже важко не помітити на стінах театру оновлені афіші. Чи відбулись ще якісь побутові зміни за «творчі канікули»? – цікавиться кореспондент.
- Новий сезон ми насправді розпочинаємо з деякими змінами та оновленнями. Зроблений ремонт в секретаря та в інших кабінетах. Змінилися афіші – в надрукованому вигляді вони довше прослужать та й потрібно крокувати поступово у майбутнє.
- Зараз, в часи економічної кризи, як вам вдається триматися на плаву? Ви отримуєте яку-небудь допомогу від міської ради? Можливо, вам фінансово допомагають у постановках нових п’єс? Адже, для прем’єр потрібні кошти на декорації, гардероб, побутові дрібниці тощо…
- Як би нам не хотілося, фінансування на театр НЕ НАДХОДИТЬ. Ми намагаємося самі шукати спонсорів, адже будівлі потрібний ремонт. Після ливнів фасад будівлі потріскав і відламується. Гримерні у жахливому стані. Дощі призвели до грибка, тому на даний момент неможливо, навіть, залишати речі довше ніж на декілька годин, самі розумієте, грибок швидко розповсюджується. Але щоб вирішити цю проблему потрібне те ж саме фінансування, якого якраз і немає.
- Легко замітити нових акторів, які легко притягують любов публіки своїм талантом. Чи маєте ви плани не зупинятись, та продовжувати поповнювати уже добре сформовану трупу молодими талантами?
- Ми вже поповнили наш творчий склад двома талановитими акторами. Хлопці вже привикають до нового колективу, підстроюються під наш графік та облаштовуються в Коломиї. На даний момент, я б не хотів наголошувати на цих парубках. Я думаю, вони заявлять про себе в новому сезоні!
- Чи завжди легко Вам ладити із акторським колективом?
- Знаєте, бувають різні моменти, тим більше у нашому театрі багато з акторів досить молоді люди. Та з нашим режимом кожен повністю зайнятий роботою. В такому темпі ми намагаємося підстроюватись один під одного.
- В колекцію ваших грандіозних п’єс увійде щось новеньке?
- Зараз ми працюємо з драматичним твором Наталії Ворожбит «Зерносховище». Цей матеріал досить важкий для сприйняття, адже головні події відбуваються в часи голодомору. Та сподіваюсь глядач правильно сприйме п’єсу та зробить цінні висновки. А для дитячої публіки ми готуємо п’єсу «Бременські музиканти» на новий лад, яка створювалась силами театру та режисера Володимира Борисяка. – поділився з нами пан Юзюк.

І все ж ми не змогли оминути увагою молодого талановитого актора Віталія Сичевського. Він вразив публіку у драмі «EQUUS» в образі головного героя – 16-річного хлопця. Народився юнак на Житомирщині в м. Малин і закінчив Рівненський Державний Гуманітарний Університет. Віталій талановитий актор, який перевтілюється в героя, повністю віддаючись образу. Він поділився з нами деякими нюансами свого творчого життя:
«При швидкому темпі життя, нажаль, мені не завжди вдається виспатись, але все ж я в змозі перевтілюватись у бременського музиканта чи в чортеня (сміється) з акторським ентузіазмом. А якщо без жартів, мені буває важко відійти від образу, але без сцени неможливо всидіти на місці. Тим більше, коли ти виходиш на сцену, ти в першу чергу повинен відчути партнера. Отож, завдяки цьому з кожною новим представленням п’єси вона набуває змін додаванням чи зміною нового руху, емоції, паузи тощо.» - розповідає Віталій.
- Поділіться, будь ласка, з читачем чи існує у Вас, якась омріяна роль, як ціль в кар’єрі?
- Насправді кажучи, я хотів би зіграти у декількох важливих для мене ролях і ніколи не зупиняюсь на одній омріяній. Актор з кожним монологом будує свій фундамент життєвого досвіду.

Таких молодих талантів у нас в театрі немало! Саме ці люди відіграють велику роль у оновленні театру!
Отож, творчий колектив Коломийського обласного академічного драматичного театру запрошує всіх охочих відвідувати театр у мновому сезоні! Відкрийте для себе безцінний світ краси та моральності театру!

МАтеріал підготували:
Семирга Людмила
та Дика Анна
Розміщено 18:11 21.8.2010
"Весь світ - театр, в нім чоловіки, жінки - усі актори". - У.Шекспір
Розміщено 18:15 21.8.2010
Згоден...весь світ театр, ми актори...і лише від нас залежить чи будуть в кінці оплески)))
Розміщено 18:17 21.8.2010
Скучен театр, когда на сцене видишь не людей, а актеров. - В. Ключевский

Актер должен заставить публику забыть о существовании автора, о существовании режиссера и даже о существовании актера.- Пол Скофилд

Розміщено 17:30 25.8.2010
Дуже правильно сказано! :-) Актор повинен жити на сцені, а не грати. Я, наприклад, так визначаю для себе якість акторської гри: якщо під час вистави повністю занурюєшся в дійство і забуваєш про те, що це вистава - значить, грають добре. А якщо дивишся і оцінюєш їх гру, якісь окремі вдалі жести, пози, то значить грають погано. Значить, саме грають, а не живуть на сцені.
Зрозуміло, що режисер ставить перед актором певні завдання.. можливо, навіть дає поради "При цій репліці підійди сюди, під час тієї репліки зроби такий жест", але все одно головне завдання актора - зробити це все так, щоб глядач не помітив, що це була задумка режисера... щоб усе настільки органічно вписалося в сюжет, наче по-іншому й бути не могло. :-) На жаль, лише окремі актори здатні на таку професійну гру і повне перевтілення в персонажа: щоб не грати, а жити його життям і відчувати, що ти - це він.

Розміщено 13:42 26.8.2010
На сцене человек должен быть на ступеньку выше, чем в жизни. - Л. Берне

Розміщено 16:36 26.8.2010
Звичайно! Це ж нелегка праця: демонструвати свою майстерність перевтілення широкому загалу. Напевно, актор - одна з найбільш публічних робіт. :-) На якого-небудь продавця, касира, офіціанта чи навіть вчителя стільки уваги не звертають, як на актора.

А Бьорне ще й про акторів писав? Це ж треба! Я думала, цей дядько тільки політичні фейлетони строчив. Виявляється, він ще й літературний критик. Прикольний цей німець був! :-) З оригінальним почуттям гумору. Навіть перед смертю, коли лікар у нього запитав, відчуває він смак страв чи вони не мають для нього смаку, Бьорне відповів: "Gar keinen, wie die deutsche Literatur." ("Майже ніякого - як і німецька література"). :-) Молодець! До останнього критикував!
Розміщено 21:52 29.8.2010
о так...своєрідна була людина))
Розміщено 17:42 30.8.2010
А ти б хотіла працювати театральним критиком? :-) Це, мабуть, дуже цікаво! Ходиш собі на вистави безкоштовно, пишеш статті...
Розміщено 21:16 30.8.2010
я можливо зацікавилась б цим...але потрібно мати можливість працювати в якійсь редакції......
Я в принципі зараз веду репортаж про театр в коломийській правді...от завтра віддаю другу статтю....але я не постійнойно в тих....так чисто по театру як незалежний журналіст....
  « Попередня сторінка  |  Результати 1-10 із 19  |  Наступна сторінка »


Спілкування

Розваги

Коломия online 2020

Розробка: Варнава Олександр & Seograph