Коломийська ЗОШ №1: Історія Рідної Школи | Коломия.ком.уа - соціальна мережа міста » Інформаційно-розважальний портал Коломиї

Коломия

Коломийська ЗОШ №1 » Історія Рідної Школи
Розміщено 18:50 13.9.2010
Як відомо, колишня Галичина з 1340 року по 1772рр. входила до складу шляхетської Польщі, з 1772 по 1918рр – в склад відродженої панської Польщі.
І ось в серпні 1861р Віденське Міністерство освіти дало згоду на заснування в Коломиї гімназії. В 1869р ця школа була замінена на реальну гімназію, а найвищою постановою від 24 серпня 1871р перейменована на цісарсько-королівську вищу реальну гімназію. 1 листопада 1861 року відкрився в Коломиї 1 клас чотири класової міської гімназії латинською мовою, як предметом навчання. Українською мовою викладалась релігія й українська граматика. А всі інші предмети на німецькій мові.
До 1871р гімназія поміщалась на міській площі недалеко церкви в приватному, досить гарному будинку. З вересня 1871р навчання розпочалось в новому будинку по вулиці Міцкевича. Це приміщення місто побудувало за рахунок свого бюджету. З 1 січня 1896р міська управа передала цей будинок державі. В цьому ж будинку працювала чотири класова народна школа з польською мовою викладання. В гімназії працювало три вчителі: Теодор Білоус – директор, німець Григорій Гравель, поляк Перкевич.
Незважаючи на німецьку мову викладання, гімназія мала український характер. Т.Білоус організував при школі бібліотеку, придбав необхідні навчальні посібники, а найбільшою його заслугою було батьківське піклування про талановитих бідних селянських хлопців, яких сам вишукував під час мандрівок по селах Покуття. В 1864-1865 навчальному році гімназія мала 4 повні класи: 229 учнів, з них 125 українців, 86 поляків, 12 вірмен, 12 євреїв, які видавали себе тоді за німців.
У Галичині під Австрією з 1772 до 1851рр не з’явилося жодної книжки українською мовою. Усі шкільні підручники були латинські або німецькі, навіть закону Божого українські діти вчились вкупі з латинниками. 1852р у Відні вийшла державним накладом «Руська читанка» Василя Ковальського, в 1854р – «Хрестоматія церковно-слов’янських і давньоруських» Якова Головацького. Шкільною граматикою української мови була «Граматика руського язика» Якова Головацького. Лише з деяких предметів учні мали право відповідати по-українськи.
Після відходу Т.Білоуса Коломийська гімназія стала осередком польського шовінізму, класових і національних суперечностей та боротьби між шкільною молоддю. Польські вчителі разом з дирекцією вважали за потрібне звільнитись від небажаних учнів з села, вже в 1868-1869н.р. їх кількість зменшилась на 60. щоб утвердити перевагу учнів польської національності, дирекція створює труднощі при вступі дітей з українського середовища
У 1878 директором гімназії був Каліст Кручковський. З 21 вчителя лише четверо українці. В гімназії навчається 319 учнів і 7 екстернів, з них:
Поляків – 168;
Українців – 125;
Німців – 1;
Євреїв – 25.
Навчання в гімназії тривало 8 років. Викладали такі предмети: релігію, латинь, польську, українську, німецьку, французьку та грецьку мови, фізику, логіку, географію, історію, математику, природознавство, психологію, співи, єврейську релігію. Латинської мови було 6-8 годин на тиждень, а української 2-3.
При гімназії була бібліотека, де переважала література польською та німецькою мовами. З української літератури були повісті Федьковича, Нечуя-Левицького, «Кобзар» Т.Шевченка та інші.
Директором гімназії був тоді Еммануїл Вольф. Згідно зі звітом дирекції за цей н.р. в школі було 358 учнів, в тому числі 201 поляк, 30 українців, 127 німців.
3 половини 1880 року починається більший приплив до гімназії учнів з села. Як видно з класних журналів за 1885 рік, до двох перших класів прийнято 45 українців, 41 поляк, 14 євреїв. Тисне нездорова атмосфера як методів навчання, так і вихідного впливу вчителів. Ось що розповідає Василь Стефаник, який вступив до першого класу Коломийської гімназії в 1883році : «У великій залі першої класи польської гімназії в Коломиї ми, селянські хлопці, зайняли послідню лавку. Товариші наші в лакерованих чобітках глузували з нас та насміхалися. Як же ж учитель німецької мови сказав мені: «isc mydzy swriny wypasac!(«Іди, мудю, свині пасти!»), то ціла класа зареготала, а професор натуральної історії Вайгель бив мене тростиною по руках тому, що я не міг досягнути образка з намальованою гієною, бо образок високо причеплений, а я був ще малий.» а про методи навчання В.Стефаник, завершуючи свої спогади про Коломию, пише: «Гімназія, крім формального навчання і ворожого відношення до нас, українців-студентів, нічого нам не давала.»
Сумно чути ці слова, та сьогодні ми пишаємось Стефаником за наступні вчинки.
Коли національна і соціальна ворожнеча між учнями зростає, з метою самооборони і самоосвіти українці засновують таємний гурток, до якого входять надійні учні, починаючи з 6 класу. Ще за часів навчання Леся Мартовича а Василя Стефаника (1882-1890рр) цей гурток мав невелику бібліотеку, в якій були книжки, видрукувані українською, польською та російською мовами – разом 342 томи. Бібліотеку примістив у себе директор «Гуцульської спілки» Гілярій Герасимович. Члени гуртка склали гроші, за які купували книжки і передплачували часописи.

У неділі і свята люди в сільських читальнях слухали доповіді членів гуртка, які також засновували нові читальні, там де їх ще не було. Найбільш діяльнішими були учні під час літніх канікул, коли верталися додому. Тут мали нагоду спостерігати і вивчати життя і збагачувати свій організаторський досвід.
Учні збирали автобіографічні матеріали, виголошували палкі промови та закликали до організованої боротьби проти гнобителів.
Під впливом російської прогресивної літератури та виступів Івана Франка і М.Павлика проникали в таємний гурток соціалістичної ідеї.
На Покутті в окремих селах у 80х роках ХІХст. Чималий вплив мали ще священники-москвофіли. Їм не подобалась діяльність молодих студентів. Пишуть вони до редакції гімназії доноси в яких звинувачують учнів у підпільній політичний роботі.
Перший удар прийняв Лесь Мартович. Він мусив покинути навчання і в 1889 році перейшов до гімназії в Дрогобичі. Наступного навчального року посипались нові доноси, і тоді прогнали зі школи Василя Стефаника та 20 інших учнів. Наприкінці канікул 1890 року В.Стефаник вступив до 7 класу Дрогобицької гімназії. Директор гімназії, спольщений німець Еммануїл Вольф, викликав кандидатів на вигнання до канцелярії і радив добровільно залишити навчальний заклад. Учні писали заяви про звільнення, зате одержували свідоцтво з такою приміткою: «Залишив учбовий заклад без перешкод». Це давало право поступити такому учневі до іншої гімназії.
До речі, буде розглянуто склад учнів-українців в навчальному році, коли, окрім згаданих вище прогнаних учнів, пішло з різних причин ще 60 учнів. За звітом гімназії за 1889/1890 навчальний рік учнів було 428.

В нашій школі навчалось ще дуже багато видатних людей, до яких входять Один з найпочесніших випускників школи – Роман Іваничук - випускник 1947 року, письменник, Лауреат премії
імені Тараса Шевченка, відомий громадський діяч; Оксана Батько - актриса, заслужена артистка України; Ольга Бабій, випускниця 1973 року, поетеса, заслужений журналіст України; Володимир Колесник, заслужений майстер спорту, чемпіон світу з боксу.

Вчені України – Володимир Паньків, Юрій Сеньковський, Василь Дідик, Юрій Дудик, Сергій Бездідько, Михайло Андріїшин, В.Сельський.
Науковці: Голець Б., Кернюк В., Климкович В., Монолатій І., Павлюк В., Почаєць О., Чередниченко Г., Яровенко В., Загойний М..
Заслужені артисти: Маркіян Чередарчук, Юрій Кричковський, Любомир Матейко.
Народні артисти: Олександр Биструшкін, Жанна Готвянська, Петро Терпелюк.
Заслужені працівники культури: Христина Михайлюк, Тарас Гінчицький, Євген Бондаренко, Іван Арсенич, Юрій Серганюк, Андрій Ясінський, Марта Базак, Марта Томенко.
Відомі актори: Василь Симчич, Оксана Батько.
Поети: Василик Л., Кох А., Кметюк Н..
Журналісти: Селезінка В., Скрутень І., Гап’юк Л., Бабій О..

1990 року в день річниці Чорнобильської трагедії над школою вперше у місті замайорів національний прапор. Два синьо-жовті прапори з чорними стрічками були вивішені з вікон кабінету російської мови і літератури. І коли певні особи зажадали щоб ці прапори було знято, але декілька відважних учнів 9-A класу (в їх числі був Іван Машталер, який до речі і організував всю цю справу) не підкорилися, і захищали національний стяг .

У 1988 році школа однією з перших в Україні перейшла на п’ятиденку, тоді ж при школі працював дитячий кооператив „Радість”.

Вперше в історії української освіти 18 лютого 1990 року – зустріч з духовним отцем, введення уроків християнської етики.

У 1991 році був створений дитячий гуцульський ансамбль пісні і танцю „Передзвін”, якому в 1997 році присвоєно звання зразкового. Завдяки високій майстерності та кропіткій праці керівників М.Могильняка, , В. Єсипчук, М.Дячука, Я.Томенчука ансамбль був запрошений на гастролі у м. Єдинбург (Шотландія). Учасники ансамблю з гідністю несли ім’я українця, пропагуючи нашу культуру в світі. Шкільний дитячий оркестр народних інструментів „Троїсті музики» (керівник - Михайло Могильник, відмінник освіти України) та вокальний ансамбль «Карпатське джерельце» (керівник – Любов Кирничук, відмінник освіти України, випускниця школи) є неодноразовим лауреатом різних республіканських дитячих конкурсів.

У 1995 році з ініціативи Токарюка О.Д., вчителя образотворчого мистецтва, голови товариства „Зелений світ” нашої школи була вперше проведена акція „Жива вода”. Спільно з шепарівським лісництвом пройшла акція „Посади дерево” з метою озеленення території школи. Велася пошукова робота з метою вивчення флори та фауни Карпатського краю. Кілька років спільно з Київським державним університетом ім. Т.Шевченка (факультет зоології) проводилися орнітологічні дослідження.

За час своєї історії школа добивалася значних спортивних досягнень. Серед випускників та сучасних учнів є майстри спорту міжнародного класу, першорозрядники, чемпіони України: Колесник В., чемпіон світу з боксу; Попелюк Михайло, чемпіон України з мотоциклетного кросу; Ярославський Богдан, чемпіон України з мотоциклетного кросу, Василишин Ігор, чемпіон України з вільної боротьби.

У 1996 році при школі працювала дитяча літературна студія ім. Т.Мельничука під керівництвом лауреата премії Т.Мельничука Василя Рябого. В тому ж році вийшов перший номер газети „Журавлик” з дитячими літературними доробками.

Педколектив школи працює над реалізацією навчальних програм, проблемами викладання окремих предметів, даючи учням високий рівень знань з метою одержання базової та повної середньої освіти.

Високих показників у роботі в справі навчання та виховання підростаючого покоління добилися переможці конкурсу „Вчитель року”: М.Д.Томенчук, М.С.Віконська, О.Д.Токарюк, Н.В.Боднарук, Л.М.Княгницька, Н.І.Слівінська, Л.С.Томенчук, М.П. Андрійчук, В.Г.Мельник, О.І. Гринів..

Звичайно, нелегко було навчатись в Коломийській гімназії в ті давні часи. Та без тих часів не було б теперішнього часу та майбутнього! Що ж, дякуємо вам українці-гамназисти за те, що відстоювали свої погляди та нашу рідну мову!
Низький вам уклін!

 


Спілкування

Розваги

Коломия online 2018

Розробка: Варнава Олександр & Seograph